Все номера газеты "Набат" за 2009
год>>>
Декларація Виборчого блоку лівих та лівоцентристських сил
Михаил Батыров. Почему Еврей Яценюк скрывает, что он потомок известнейшего
толкователя Талмуда?
Новини Полтавщини
Роман Городецкий. Расследование невыплаты заработной платы продолжается
Истории от Олеся Бузины. Малоросс Котляревский: страшная тайна украинской
литературы
Николай Белявский. Спасибо Руху за разруху, или никто не забыт и ничто не
забыто
Александр Белковский. С "Ихней Украины" содрали подковы
Станислав Голубенко. Страна, которую хочется бросить
Глеб Крещенский. Шельма
Авторская страница поэта Виталия Головченко
Криминальный калейдоскоп
Часть 1 Часть 2
Вісімнадцятирічне панування компрадорського кримінально-олігархічного
режиму завело Україну в глибоку прірву, відкинуло на узбіччя цивілізації. Зруйновано
вітчизняну економіку. Населення України вимирає. Поглиблюється майнове розшарування
суспільства. Мільйони сімей відкинуто за межу виживання. Злиденність і безправ"я
громадян, злочинність, безпрецедентна корумпованість владних структур, системні
порушення Конституції і законів, моральна деградація суспільства зганьбили авторитет
нашої країни в світі. Через недолугу діяльність "помаранчевої" влади
Україна перетворюється на країну-наркомана, тримається за допомогою величезних
зовнішніх позичок, які є зашморгом на шиї нинішнього і наступного поколінь нашого
народу. Тяжких ударів завдано обороноздатності країни, боєготовності її Збройних
Сил.
Спрямованість внутрішньої і зовнішньої політики України фактично
визначають Сполучені Штати Америки, міжнародні фінансові організації. Реальною
стає втрата Україною державного суверенітету. Суспільству - на порушення Конституції
- нав"язується, як державна, націонал-шовіністична ідеологія. Фальсифікується
вітчизняна історія.
Принижується подвиг героїв Великої Вітчизняної війни. Небезпечно
зіпсовані відносини з нашими найближчими сусідами і стратегічними партнерами.
Це розколює суспільство, руйнує засади державності.
В суспільстві визріває усвідомлення того, що альтернативою
політичному курсу, який загрожує соціально-економічною і гуманітарною катастрофою,
є відсторонення від влади представників олігархічних кланів, переведення суспільства
на соціалістичний шлях розвитку. Досягти цієї мети можна лише зусиллями усіх політичних
сил, насамперед узгодженими діями політичних партій, громадських організацій і
рухів лівого спрямування.
Відгукуючись на вимоги широких кіл громадськості, представники
Комуністичної партії України, Партії "Справедливість", Політичної партії
"Союз лівих сил", Соціал-демократичної партії України (об’єднаної),
уповноважені своїми керівними органами, заявляють про створення виборчого блоку,
відкритого для всіх політичних сил, які виступають проти антинародного "помаранчевого"
режиму, за радикальну зміну політичного курсу України, за соціалізм.
Створення блоку має на меті об"єднати ліві сили у боротьбі
за досягнення таких цілей:
- відвернути катастрофу, що нависла над Україною, і вивести
країну з глибокої, системної кризи;
- покінчити з режимом націонал-радикалів; повернути владу
народу; усунути олігархічне засилля в економіці, господарському і політичному
житті країни;
- спрямувати суспільство на соціалістичний шлях розвитку;
посилити роль держави у проведенні в інтересах трудящих економічної і соціальної
політики. Припинити грабіжницьку приватизацію, повернути у власність держави стратегічні
підприємства і галузі. Зосередити зусилля на забезпеченні інноваційного розвитку
вітчизняної економіки, що дозволить вивести її на світовий рівень;
- зміцнити і реалізувати у повному обсязі конституційні положення
про права і свободи громадян, насамперед стосовно забезпечення повної зайнятості,
справедливої оплати праці та соціальних гарантій. Законодавчо закріпити оптимальне
співвідношення вартості праці і собівартості продукції. Змінити податкову політику,
ввести прогресивне оподаткування доходів. Встановити мінімальну зарплату і пенсію
не нижче реального прожиткового мінімуму. Забезпечити державний контроль та державне
регулювання цін на товари найпершого вжитку, тарифів на житлово-комунальні послуги.
Радикально змінити ситуацію в освіті і охороні здоров"я, соціальному захисті
непрацездатних людей, зробити ці системи справді доступними для всіх громадян,
повністю забезпечивши дотримання вимог Конституції України про безоплатну освіту
і медицину;
- оголосити Україну "територією без ГМО" та забезпечити
населення екологічно чистими продуктами харчування;
- відновити конституційне право нашого народу на володіння
землею, не допустити її розбазарювання, захоплення новоявленими поміщиками-латифундистами.
Земельна рента і рента на природні ресурси мають належати виключно народу України;
- покінчити з порушеннями Конституції України і законів держави,
корупцією у всіх її проявах; рішуче покласти край фактам беззаконня і свавілля;
- завершити конституційну реформу. Покінчити з дуалізмом
в організації виконавчої влади. Реально посилити роль місцевого самоврядування.
Забезпечити формування бюджету знизу догори. Конституційно закріпити законодавчу
ініціативу профспілок. Ліквідувати недоторканність депутатів, президента, суддів.
Ввести виборність суддів народом;
- радикально змінити ставлення до проблем Збройних Сил України.
Створити необхідні умови для виконання ними конституційного обов"язку. Забезпечити
належний соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей.
Оборонно-промисловий комплекс повинен стати також локомотивом
технологічного оновлення вітчизняної економіки на сучасній інноваційній основі;
- домогтися прийняття і послідовної реалізації законодавчих
актів щодо порядку використання мов в Україні, маючи на увазі підвищити до державного
рівня статус російської мови при зміцненні статусу української мови, як державної.
- суворо дотримуватися конституційного права громадян на
свободу совісті і віросповідання, принципу відділення церкви від держави;
- відвернути загрозу фашизації суспільства. Рішуче викорінювати
будь-які прояви ксенофобії і расизму. Давати відсіч героїзації пособників фашистів
та інших зрадників, викривленому тлумаченню так званих "проблемних"
сторінок вітчизняної історії, не допустити фальсифікації історії;
- радикально переглянути зовнішньополітичний курс України.
Відновити і зміцнити відносини стратегічного партнерства і всебічного співробітництва
з країнами - членами Співдружності Незалежних Держав, насамперед з Російською
Федерацією і Республікою Бєларусь. Розвивати, виходячи з національних інтересів
України, взаємовигідне співробітництво з країнами усіх континентів;
- не допустити втягування України - всупереч її національним
інтересам і волі переважної більшості народу - в НАТО. Добитися законодавчого
закріплення положення Декларації про державний суверенітет України щодо її наміру
стати постійно нейтральною державою, яка не входить до будь-яких військових блоків.
Забезпечити активну, ініціативну участь України в реалізації
ідеї створення нової архітектури загальноєвропейської системи колективної безпеки,
мета якої – подолати блокове протистояння на нашому континенті:
- протягом 2010 року провести референдум щодо входження України
в ЄЕП, НАТО і надання російській мові статусу другої державної.
За нашим переконанням, створення виборчого блоку лівих сил
дає унікальний шанс радикально змінити ситуацію в країні, покінчити з всевладдям
кримінально-олігархічного капіталу і войовничих націонал-шовіністів, реалізувати
потребу суспільства у висуванні до керівництва державою чесних, відданих справі,
народу України професіоналів – справжніх патріотів.
Ми зобов"язані реалізувати цей шанс.
Закликаємо всі політичні партії і громадські організації,
які поділяють викладені вище цілі та завдання, приєднатися до блоку лівих сил.
Закликаємо прихильників соціалістичної ідеї, усіх кому дорогими
є правда і справедливість, підтримати нас у боротьбі за процвітання Вітчизни,
за щасливе майбутнє кожного її громадянина.
Разом з лівими народ України переможе!
м. Київ, 14 вересня 2009 року.
Наш комментарий:
Мы приветствуем создание левоцентристского блока. Просто
потому, что в одиночку с оранжоидно-националистической проамериканской колонной
справиться никто не может, очень у них накопилось денег и власти.
Не удивились мы и тому, что так называемая Соцпартия 12 сентября
на своем съезде отказалась вступать в вышеупомянутый блок. Фигура "лидера"
этой партии настолько зловеща своим предательством, что некоторое время назад
на слуху была такая формулировка "СПУ без Мороза". Пусть руководство
СПУ поддерживает на выборах президента Украины Сергея Тегипко. Прекрасно! На здоровье!
За лидером СПУ тянется длинный хвост деяний, которые утянут
любого на дно самой глубокой на свете Мариинской впадины в Тихом океане: группа
"239" образца 1990 года, протянутая с помощью Мороза буржуазная конституция,
многократное участие в группировках националистов и прочее. Суммарно это дало
основание народу Украины не доверять этому политику.
Что касается гражданки Дубинской-Витренко, то мы располагаем
информацией о том, что возглавляемая ею ПСПУ также, под надуманным предлогом,
не вступит в блок. Но и это тоже прекрасно! Даже неграмотные дошколята теперь
поймут, на кого в действительности работает "пламенная р-р-революционерка"
и ПСПУ в целом. А скоро мы узнаем, на кого эта "леди" работает и кто
у её настоящий "хозяин".
Надеемся, что трезвомыслящие граждане Украины разберутся
в византийской изощренной лжи нынешней украинской "элиты", которая состоит
из прожженных предателей практически на 100%.
Отправим "попов Гапонов" в штанах и юбках на
помойку истории!
Как черт на ладан реагирует народный депутат от НУ-НС
Арсений Яценюк на тему своей национальности. Как это... ни смешно, но глядя на
лицо панически открещивающегося от еврейства Арсения Петровича, вспоминаешь анекдот
о том, что "бьют по морде, а не по паспорту". Напрашивается вопрос:
почему очевидный по очам видно) еврей Яценюк так нелепо и настолько эмоционально
отрицает то, что не нуждается в доказательствах?
Зачем еврей Яценюк просто отчаянно настаивает на том, что
он украинец в третьем поколении, если уже ближайшее к нему родительское колено
явно еврейской национальности. Более того, мама Яценюка, чья девичья фамилия Бакай,
принадлежит к древнему иудейскому роду, который известен миру благодаря авторитетнейшему
толкователю Талмуда – раввина Бакаи.
Как известно, национальность у евреев определяется по матери.
Почему? Все дело в том, что так определяет Галаха – традиционное иудейское право,
в виде совокупности законов и установлений иудаизма, регламентирующих религиозную,
семейную и общественную жизнь верующих (!) евреев. В более узком смысле Галаха
это – совокупность законов, содержащихся в Талмуде.
Как видим, необходимо различать евреев "по крови"
и евреев "по духу". Арсений Петрович Яценюк боится не столько признать
свое еврейство в этническом плане, сколько тщательно скрывает свое иудаистское
мировоззрение и связанные с ним моральные ориентиры, которые так недвусмысленно
и так доступно для понимания даже не евреев изложил Сенин предок – знаменитый
рабби Бакаи.
Ниже приведены цитаты яценюковского прародителя (со ссылками
на источники), откровенно растолковывающего иудеям как они должны жить, как поступать
по отношению к "гоям" (не-евреям) и чем руководствоваться при этом.
Мы намеренно приводим наставнические выдержки Бакаи без комментариев. Просто вчитайтесь
в духовное наследие Яценюка, которое является для него тем же, чем для любого
христианина Библия:
"Лицемерие допустимо в том смысле, что еврей должен
казаться вежливым относительно нечестивых, пусть оказывает им почтение и говорит:
"Я вас люблю. Это дозволено лишь в том случае, если еврей имеет нужду в нечестивом,
или имеет основание его опасаться; в противном случае это является грехом".
(Sepher Cadha-Kemach, folio 30, a)
"Чтобы лучше обмануть гоев, еврей может даже посещать
их больных, хоронить их покойников, делать добро их бедным, но все это должно
быть делаемо, дабы иметь покой, и чтобы нечестивые не делали зла евреям".(Traite
gittin, folio 61, a)
"Подобно тому, как можно со спокойной совестью убить
дикого зверя и завладеть его лесом, также можно убить или изгнать гоя и завладеть
его имуществом. Имущество не-еврея подобно покинутой вещи, его настоящий владелец
еврей, который первый ее захватит". (Baba Bathra, folio 54, b; Choschen Michpot,
156, 1)
"Так что, если гой украдет даже менее полушки, то и
за это подлежит смерти".(Traite Jebammot, folio 47, b)
"Еврею же разрешается захватывать, по желанию, имущество
гоя, ибо там, где написано: "не делай вреда ближнему", не говорится:
"не делай вреда гою".(Traite Sanhedrin, folio 57, a)
"Если бык, принадлежащий еврею, ударит быка гоя, то
еврей за это не ответственен, а если бык гоя причинит вред быку еврея, гой должен
уплатить еврею весь убыток, ибо Бог разделил землю и отдал гоев Израилю".
(Traite Baba Kamma, folio 37, b)
"Бог приказал давать гоям деньги в займы, но давать
их не иначе, как за проценты; следовательно, вместо оказания этим помощи, мы должны
делать им вред, даже если этот человек может нам быть полезен, тогда как относительно
еврея мы не должны поступать таким образом". (Maimonide, Sepher Mizv., folio
73, 4)
"Их <гоев> жизнь, о еврей, в твоих руках, тем
более их деньги". (Explic. du Pentat., folio 213, 4)
Мороз по коже от того, что "со спокойной совестью можно
убить гоя". В этой связи опасения Ратушняка за жизнь "пострадавшей"
апологетки Яценюка из Ужгорода оказываются вполне резонными. Ну а, организованные
Арсением Петровичем, нападения на своих же агитаторов по всей стране – и вовсе
сущий пустяк. Ведь при этом Яценюк не делает вреда ближнему своему, а использует
гоев как закланных животных "дабы иметь покой, и чтобы нечестивые не делали
зла евреям".
А дабы не замараться от "нечестивых", настоящим евреям следует жениться
исключительно на настоящих дочерях Израилевых. И в этом отношении выбор Яценюка
просто безупречен. Как окрестила пресса жену Арсения Петровича – Терезию Гур "хасидская
принцесса", поскольку она под стать своему мужу тоже представляет древний
еврейский род.
Теперь понимаете, почему еврей Яценюк настолько упорно доказывает
свою "украинскость"? Проблема не в том, что Яценюк – еврей по крови.
В этом нет и не может быть ничего зазорного. Невежественно было бы в 21 веке даже
просто подымать эту тему.
А вот что по-настоящему опасно, так это то, во что верит
и чем руководствуется Арсений Петрович, беззастенчиво прикрываясь своим якобы
греко-католичеством.
Правда, "беззастенчиво" это выглядит для нас не-евреев
или гоев. А для Яценюка, как мы убедились, лицемерие вполне допустимо и даже обязательно.
Ведь, что бы лучше обмануть нас - гоев, он может даже посещать наших больных,
хоронить наших покойников, делать добро нашим бедным...
Михаил Батыров, 25.08.2009 г., DailyUA.
Антимонопольний комітет України відзвітував про результати
перевірки обгрунтованості різкого підвищення цін на цукор. Як відрапортував в.
о. голови АМКУ Олександр Мельниченко, в 21 області України ціни на цукор останнім
часом пішли вниз. Середній розмір здешевлення, за даними антимонопольщиків, -
5-10%. На противагу звітам АМКУ учасники ринку твердять, що ніякого зниження цін
як в опті, так і в роздрібі не спостерігається. Більше того, об’єктивних причин
для здешевлення немає, - вважають торговці цукром.
В агрохолдингу "Астарта-Київ" також повідомили,
що весь цукор компанія, як і інші оператори ринку, розпродала місяцем раніше і
зараз готується до нового сезону цукроваріння. Єдиний дешевий цукор, який є зараз
на ринку, це - цукор Держрезерву. У роздрібі він продається по 4 грн./кг, як і
вимагали чиновники (у серпні Держрезерв реалізував підприємствам торгівлі за дорученням
Кабміну 28 тис. тонн цукру). Проте, за словами представників роздрібних мереж,
співробітничати з державним оператором їм незручно: чиновники працюють тільки
по передоплаті, на умовах самовивезення і ще націнку контролюють, дозволяючи заробляти
на таких операціях не більше 10%.
Експерти стверджують, що цукор продовжуватиме зростати в ціні
і далі. Тимчасова стабілізація може настати в розпал сезону цукроваріння (жовтень-листопад).
Зараз оптова ціна реалізації продукції із заводів складає 4600 грн. З початком
нового маркетингового року оптова ціна на цукор в Україні може знизитися до 3800-4000
грн./тонна (з ПДВ), прогнозує міністр агрополітики Юрій Мельник.
У профільній асоціації цукровиробників "Укрцукор"
дотримуються іншої думки: середня собівартість виробництва 1 тонни бурякового
цукру складе 5-5,5 тис. грн. При таких прогнозах ціна одного кілограма цукру в
роздрібі, по прогнозах аналітиків, має бути не менше 7 грн. "Ми також передбачаємо,
що починаючи з грудня 2009 року, коли закінчиться сезон цукроваріння, ціна на
цукор підніматиметься і залежатиме від отриманої собівартості і від імпортних
цін на цукор-сирець", - додав Володимир Григоревський з "Укррос".
Згідно повідомленню відомства, найбільше ціни знизили оптові
постачальники Київської і Вінницької областей - до 10%, Кіровоградської - до 8,8%,
Сумської - до 7%, Луганської - до 6,6%, Донецької - до 5,2%, Волинської - до 5,1%,
Херсонської - до 5%. Роздрібні ціни знизилися в торгівельних мережах Полтавської
(7,5%), Луганської (7,1%), Донецької (7%), Івано-Франківської (5,6%) і Запорізької
(5,3%) областей.
Прес-служба "Укрцукор".
О 17:00 16-го вересня в місті Кременчук, Полтавської області
до інфекційного відділення міської дитячої клінічної лікарні, почали поступати
учні гімназії № 6 міста Кременчука з попереднім діагнозом – харчова токсикоінфекція.
Станом на 07:00 17-го вересня року на
лікуванні та обстеженні знаходиться 20 дітей віком від 6-ти
до 13-ти років. Стан здоров’я дітей середньої тяжкості.
Прес-служба ГУМНС Полтавської області.
Полтавське обласне відділення Антимонопольного комітету
порушило справу проти ВАТ "Полтавський хлібокомбінат" за ознаками зловживання
монопольним становищем. Як повідомила прес-служба Полтавського обласного відділення
АМКУ, хлібокомбінат із серпня підвищив оптово-відпускні ціни на хліб, у тому числі
на хліб "Пшеничний" 1 сорту на 18% (з 3,44 гривні до 3,93 гривні за
кг), хліб житньо-пшеничний - на 13,4% (з 3,44 до 3,90 гривні за кг). Таке зростання
цін було проведене у зв’язку з підвищенням зарплати, ціни пального, витрат на
доставку борошна й для ліквідації збитковості виробництва хліба пшеничного 1 сорту
На думку АМКУ, комбінат не мав достатніх підстав для підвищення,
однак, будучи монополістом у Полтавській області, диктує ціни іншим виробникам
хлібобулочних виробів. Розслідування в справі триває. До складу ВАТ "Полтавський
хлібокомбінат" входять хлібозаводи № 1 й № 3 у Полтаві, а також Кахновський
хлібозавод (Кременчук). Хлібокомбінат випускає близько 70 видів хлібобулочної
продукції й виробляє понад 15 тонн формового і пшенично-житнього хліба за добу.
Підприємство виробляє понад 50% хлібобулочної продукції Полтави.
26,34% акцій Полтавського хлібокомбінату належить ВАТ "Акціонерний
комерційний банк "АвтоКрАЗбанк" (Кременчук, Полтавська область), 23,43%
- фізособі-резиденту, 20,212% - ТОВ "Торговий дім Гадяцького елеватора"
(Полтава).
"Враховуючи, що газ із 1 жовтня для теплопостачальників
подорожчає на 20% , це призведе до збільшення тарифів для населення десь на 11%",
- повідомив начальник Головного управління житлово-комунального господарства Полтавської
облдержадміністрації Анатолій Бодник під час апаратної наради в облдержадміністрації,
на якій говорили про заходи щодо врегулювання цін на житлово-комунальні послуги.
Зокрема, Анатолій Бодник зазначив, що поки остаточних розрахунків вони провести
не можуть, оскільки офіційних документів та цифр щодо ціни на газ немає.
"У державі склалося так, що є тарифи господарюючі ( у
них закладені справжня вартість електроенергії, газу) і є політичні тарифи – це
тарифи комунальних підприємств", - додав він.У цілому, з розрахунками населення
проблем немає. Більшість жителів області (93-95%) за комунальні послуги заплатили.
Проте голова облдержадміністрації Валерій Асадчев попрохав, щоб йому надали повний
перелік. Каже, цей показник треба довести до 100%. За рівнем тарифів Полтавщина
займає: по теплопостачанню 6-те місце, водопостачанню - 9-те, водовідведенню –17-те
місце в Україні.
Чиновники побоюються, що лікарі і педагоги замерзнуть.
Вартість газу для населення поки що залишається незмінною, а от для бюджетних
установ з першого вересня вона зросла на 20 відсотків.
"Переглядаючи міський бюджет, ми врахували те, що вартість
енергоносіїв може зрости. Однак передбачити, що на стільки навіть не розраховували.
Взагалі асигнування на опалення у нас є, і заборгованостей не буде, але на увесь
опалювальний сезон їх не вистачить і вже за грудень платити буде нічим. Доведеться
у січні використовувати гроші 2010 року, щоб оплатити за останній місяць цього
року.
Особливо важка ситуація у медичних установах. Для розрахувань
прийдеться використовувати кошти зі спеціального фонду. Та все ж ми упевнені,
що всі розрахунки будуть проведені", - сказала заступник міського голови
Кременчука Тетяна Неїленко.
Минулого року була велика проблема з температурою повітря
у приміщеннях інститутів та училищ міста. Як буде цього року - не відомо.
Статистична заборгованість по заробітній платі в Кременчуці
перейшла психологічну межу у 6 мільйонів гривень. Найбільший боржник нині, який
завинив 1 мільйон 714 тисяч гривень своїм працівникам - ХК "АвтоКрАЗ".
Далі за розмірами боргів - міське КАТП 1628 зі своєю заборгованістю у 663 тис.
гривень та ВАТ "Нерудбудматеріали", де працівникам завинили 310 тис.
гривень. До речі, рекордсмен по боргах, ХК "АвтоКрАЗ", відпрацював у
серпні місяці лише 8 робочих днів. Як повідомили в міському Центрі зайнятості,
ХК "АвтоКрАЗ" у вересні планує скоротить ще 130 своїх працівників.
Щодо інших потужних промислових підприємств, то ТОВ "Кременчуцький
автоскладальний завод" відпрацював у срепні 9 днів, а ВАТ "Крюківський
вагонзавод" - 13 робочих днів. Як і раніше по три дні на тиждень працює ВАТ
"Кредмаш", по чотири - Кременчуцький сталеливарний завод. Натомість
Кременчуцький колісний завод через відсутність замовлень взагалі не працював з
20 серпня по 7 вересня.
ОКІА "Новини Полтавщини".
В конце августа 2009 года редакция газеты "Набат"
начала журналистское расследование, которое должно выяснить причину невыплаты
заработной платы рабочим завода в селе Гориславцы Кременчугского района.
Было установлено, что владельцем завода является житель г.
Днепропетровска Иван Куприк. С сентября 2008 года завод выпускает металлопластиковые
окна. За всё время монтажа производственных площадей, пуска и выпуска готовой
продукции до сегодняшнего дня руководство предприятия постоянно меняет персональный
состав рабочих.
Принимая людей на работу, не было заключено ни одного Трудового
договора или Контракта, хотя предприниматель Куприк после того, как испытательный
срок заканчивался, обещал оформить рабочих официально, с соблюдением социальных
гарантий. В результате люди, поверившие на слово аферисту, попали в западню. Сначала
невыплата заработной платы мотивировалась всемирным кризисом, затем кризисом на
предприятии, а заработная плата, обусловлена словесными договорами, не выплачивалась,
накапливалась.
Рабочие увольнялись, а их места занимали новые жертвы обмана.
На данный момент завод больше года выпускает продукцию, рабочим накопилась огромная
задолжённость по заработной плате. Хочу заметить, что о данном предприятии нет
никакой информации в налоговой службе и исполнительных властях. Помещения, в которых
находится оборудование, не сданы в эксплуатацию, также нет разрешений от пожарной
службы и санэпидемстанции. Электрификация завода выполнена без договоров и технических
условий.
Хотелось бы знать и о позиции Кременчугской районной государственной
администрации в данном вопросе.
Закончив данное расследование, редакция газеты оставляет
за собой право передать материалы правоохранительным органам, которые дадут этому
беспределу свою оценку, о ходе которой мы проинформируем наших читателей.
В редакцию газеты обратились рабочие, работающие на предприятии
нашего города – ЖБИ-2, которым систематически не выплачивается заработная плата.
Проводим журналистское расследование.
Роман Городецкий.
На официальном уровне юбилей "засновника української
літератури" прошел незаметно. Что не удивительно! Ведь Иван Котляревский
- главный идеологический враг русофобского ющенковского режима. При любых поворотах
истории Иван Котляревский оставался личностью неудобной для желто-синих властей.
Он не вписывался в образ "національно свідомого митця, просякнутого тваринною
ненавистю до всього москальського".
Оптимист-одиночка. "Основоположник" украинской
литературы не носил кудлатую шапку, не пил сивуху, не отпускал моржовьих усов
хвостами вниз, не рыдал над народной долей и не обзывал царя "кровопийцей",
а императрицу - "сукой", как это однажды сделал Шевченко. Ему также
не посчастливилось родиться в крепостной крестьянской семье, провалиться в прорубь,
подобно Лесе Украинке, а также насильно украинизировать самого себя, как это делал
маленький русский мальчик Ваня Фитилев, постепенно превращаясь в писателя-самоубийцу
Ивана Хвилевого. Более того, Иван Котляревский даже не подозревал, основоположником
чего является! Будучи человеком веселым, энергичным и самоироничным, он прожил
долгую, полную приключений жизнь малороссийского дворянина, театрала и любителя
красивых женщин. Что же касается "Энеиды", с которой новая украинская
литература началась, то она была написана как бы между прочим, исключительно для
развлечения, молодым кавалерийским офицером русской императорской армии и поначалу
вообще не предназначалась к печати. Даже первое издание ее было... пиратское.
Как, кстати, и второе. И только убедившись, что на его таланте успешно наживаются
другие, Иван Петрович и сам решил себя издать.
Выдающийся украинский поэт и драматург родился 9 сентября
1769 года в Полтаве. Он появился на свет в том же году, что и Наполеон Бонапарт.
Да и вообще время для Украины было поистине переломным. За пять лет до рождения
Котляревского Екатерина II ликвидировала гетманство, учредив вместо него Малороссийскую
коллегию. За год до его рождения началась эпохальная русско-турецкая война 1768-1775
гг., которая покончит с турецким влиянием в Причерноморье и превратит Дикое Поле,
степями которого кочевали только татары, в Новороссию - житницу империи.
Как раз в год рождения Котляревского крымский хан сходил
в последний набег на Украину. А вскоре от самого Крымского ханства останется только
воспоминание, что позволит автору "Энеиды" иронично заметить: "Як
вернеться пан хан до Криму"... Естественно, капитан русской армии Котляревский,
которому в зрелом возрасте пришлось участвовать в очередной войне с турками и
лично покорять татарские племена, был уверен, что хан уже никогда не вернется.
Обычно украинские историки рисуют вторую половину XVIII столетия
в мрачных тонах, акцентируя внимание на отмене Гетманщины и ликвидации Запорожской
Сечи. А ведь та эпоха этими событиями не ограничивалась. Наоборот, это было перспективное
оптимистичное время. Когда маленький Котляревский впервые увидел свет в Полтаве,
граница с турками проходила через городок Балту, а с поляками - по Днепру. Очаков
и Хаджибей (будущая Одесса) фигурировали на карте как турецкие крепости, а Черкассы
и Канев - как пограничные пункты Речи Посполитой.
Благодаря победоносным войнам Екатерины II вся эта чересполосица
буквально на глазах маленького Ивана уйдет в прошлое, оставшись в его поэме кратким
упоминанием о поражениях польских конфедератов: "До лясу, як ляхи, метнулись".
Впервые украинцы оказались в составе одного единоверного им государства, казачья
верхушка получила права российского дворянства, а ее дети - возможность, как равные,
войти в элиту Российской империи.
Дом, в котором родился Котляревский, и сегодня стоит в Полтаве.
Там теперь музей. На его сволоке (балке, поддерживающей потолок) сохранилась надпись:
"Создася дом сей во имя отца и сына и святого духа. Аминь. Року 1705, месяца
августа 1". Взглянув на нее, я подумал: вот доказательство и двуязычия на
Украине, и того, как здорово, что под Полтавой победил именно Петр Великий и Семен
Палей, а не Мазепа и Карл XII. Предки Котляревского - полтавчане.
Знаменитую осаду, когда город взяла в кольцо шведская армия,
они провели внутри стен. Что было бы, возьми Полтаву шведы и гетман-перебежчик?
Резня, пожар, экзекуция над полтавскими казаками и членами их семей - то же самое,
что сделал Мазепа, взяв городок Веприк и истребив до последнего всех его мирных
жителей. Значит, погибли бы дед и бабка Котляревского - и не было бы ни "новой
украинской литературы", ни ее основателя.
1812 г. Капитан Котляревский сформировал целый полк таких
молодцов Имперский толчок. Появившись на свет, благодаря империи, Иван Петрович
реализовался как литератор на почве тех новых идей и культурных связей, которые
она несла. Котляревский учился в Полтавской семинарии, хотя и не закончил ее.
Учили там почти так же, как при Гетманщине - пичкали латынью и римскими классиками.
Детская травма, полученная из-за обязательной зубрежки "Энеиды" Вергилия,
впоследствии обернется пародийной "Малороссийской Энеидой".
Но она так и осталась бы просто травмой, не вылившейся в
творчество, если бы в программу семинарии не ввели одну новинку - французский
язык, очень популярный тогда в высших кругах русского общества. Знание его и позволило
Котляревскому ознакомиться с новинками западных литератур и... черпать из них.
Еще одним посредником служила переводная и оригинальная русскоязычная литература,
выходившая в Петербурге. За несколько лет до Котляревского пародию на "Энеиду"
Вергилия написал поэт Осипов. Котляревский позаимствовал у него идею и размер
для стихов. Но и Осипов не был первым. Задолго до него то же самое сделали в Италии
поэт Лалли, а во Франции - Скаррон, написавшие свои "Травестийные Энеиды".
Их имена ничего не говорят украинскому читателю. Но точно так же французу или
итальянцу ничего не говорит имя Котляревского. Однако в своих литературах каждый
из них занимает свое почетное место. Нужно только учесть, что Лалли и Скаррон
написали свои произведения почти за полтора века до Котляревского. Именно на столько
украинская культура отставала от европейской. Это не упрек и не издевка - просто
констатация факта.
Первый биограф и один из наследников Котляревского Стеблин-Каминский
оставил описание его домашней библиотеки: "Несколько латинских и французских
авторов классической эпохи, а русские книги были большею частью переводные романы
бывших тогда в ходу писателей". Котляревский любил читать готические "страшилки"
английской писательницы Анн Редклиф с привидениями и таинственными замками. Были
у него "Дон Кихот" Сервантеса и популярный тогда плутовской роман "Жильблаз"
французского писателя Лесажа. На задней полке в потайном месте поэт держал те
произведения, которые считались особенно неприличными - например "Похождения
кавалера Фоблаза" Луве де Кувре. Это чуть ли не первое в европейской литературе
произведение о приключениях... трансвестита. Его главный герой внешне очень похож
на девушку. Переодевшись в женское платье, он "динамит" мужчин, но настоящую
любовь крутит с женщинами. Если кто-то подумал о Котляревском плохо - пусть устыдится.
Таким чтивом увлекалась вся Европа, а наш классик старался не отставать от мировой
моды. Когда на прилавках появились переводы Вальтера Скотта и Купера, они тоже
попали в библиотеку Ивана Петровича.
Все эти книги Котляревский охотно давал приятелям. А некоторые
использовал как источник для вдохновения. На Украине широко известна его пьеса
"Москаль-чаривнык". В начале 90-х по этой пьесе даже фильм сняли с Русланой
Писанкой. Менее известно, что сюжет этого произведения Котляревский "одолжил"
у французской оперетки "Солдат-маг", написанной в 1760 году.
Полтавская публика знала его как остроумного собеседника,
мастерски рассказывающего неприличные истории. "Жил Котляревский очень скромно,
любил бывать часто в обществах и у себя принимал маленький кружок гостей, - писал
Стеблин-Каминский. - Когда же общество состояло больше из дам, он предпочитал,
как поклонник прекрасного пола (до смерти остававшийся холостяком), занимать дам
остроумными рассказами, прибаутками, анекдотами, которые у него лились рекою,
и обыкновенно к концу сберегался такой анекдотец, от которого разбегались все
слушательницы".
Котляревский потерял отца в двадцать лет. Учебу пришлось
оставить. Некоторое время он служил в Полтавском магистрате, потом работал домашним
учителем в семьях богатых помещиков. На воспитаннице одного из них захотел жениться.
Но тот не отдал девушку за бедного дворянина, у которого была только левада да
несколько крепостных.
С горя будущий писатель подался в армию. Причем в довольно
зрелом возрасте - в 27 лет он поступил рядовым в Северский карабинерский полк,
потом перевелся в Псковский драгунский. Очень быстро сделал карьеру. Стал офицером.
Героически поучаствовал в войне с турками в 1806 году. Брал Измаил. За опасную
экспедицию в племя буджакских татар, которых убедил перейти в русское подданство,
получил Орден Святой Анны III степени. В отставку вышел капитаном. Но военных
привычек не бросил. Худощавый подтянутый Котляревский по праздникам, как и раньше,
носил драгунский мундир и пользовался большим успехом у дам.
Во времена автора "Энеиды" Полтава была маленьким
городом. Но настоящий ловелас найдет поживу везде. В основном со скуки Котляревский
организовал в родном городе театр. Его актриса Преженковская стала любовницей
писателя. Чтобы обратить ее внимание, были написаны пьески "Наталка Полтавка"
и "Москаль-чаривнык". Об отношениях Котляревского с местной примадонной
знала вся Полтава. Так что первый скандальный роман в истории украинской литературы
закрутил тоже Иван Петрович. Но в Полтаве не было желтой прессы. Да и вообще никакой
прессы не было, кроме... рукописного сатирического журнала. Поэтому подробности
романа поглотила история.
Актрисой Котляревский не ограничился. В его доме была специальная
комната для экономки. А свое имущество - дом стоимостью 6000 рублей - он завещал
вдове унтер-офицера Матрене Веклечевой. Понятное дело, что просто так подобные
подарки не делаются.
Политическое кредо Котляревского выражено фразой героини
одной из его пьес: "Тепер чи москаль, чи наш - все одно: всі одного батька,
царя білого діти". Ни в чем революционном он замечен не был. А вот пираты
вызывали его искреннее раздражение. В отличие от остальных украинских писателей,
произведения которых были никому не нужны, кроме полиции, Котляревский воевал
не с самодержавием, а, говоря современным юридическим языком, с "несанкционированным
использованием интеллектуальной собственности".
Первое издание его "Малороссийской Энеиды" тиснул
в Петербурге в 1798 году земляк Ивана Петровича богатый помещик Максим Парпура,
использовав рукопись, которая буквально ходила по рукам. Котляревский не мог этому
помешать, так как служил в армии и не мог отлучиться в столицу. Пиратское издание
Парпуры быстро разошлось, и вскоре он напечатал его повторение, способствуя популярности
Котляревского и обворовывая его кошелек. Только в 1809 году, выйдя в отставку,
поэт опубликовал собственное издание своего произведения, в котором помянул недобрым
словом тех, кто "чужеє отдають в печать".
Такая же судьба выпала и драматическим произведениям Котляревского.
Их ждала популярность и жадные до чужого добра пираты. В конце 1828 года писатель
был даже вынужден обратиться к полтавскому полицмейстеру с требованием привлечь
к ответственности содержателя театральной труппы Ивана Штейна, который, как писал
Котляревский, "непозволительным образом получивши мою оперу и играя ее на
театрах без моего позволения, лишает меня тех выгод, кои собственность моя могла
бы мне доставлять". Обиженный автор настаивал, чтобы подлец Штейн ни "Наталку
Полтавку", ни любое другое произведение Котляревского не играл, требуя "не
выпускать его, Штейна, из Полтавы, покуда не разочтется со мною за представления
в разных городах моей оперы около десяти лет".
Чтобы иметь средства к существованию, самый популярный украинский
писатель был вынужден служить попечителем богоугодного заведения, где содержались
местные сумасшедшие и инвалиды.
Олесь Бузина, газета "Сегодня".
Часть 1 Часть 2
Декларація Виборчого блоку лівих та лівоцентристських сил
Михаил Батыров. Почему Еврей Яценюк скрывает, что он потомок известнейшего
толкователя Талмуда?
Новини Полтавщини
Роман Городецкий. Расследование невыплаты заработной платы продолжается
Истории от Олеся Бузины. Малоросс Котляревский: страшная тайна украинской
литературы
Николай Белявский. Спасибо Руху за разруху, или никто не забыт и ничто не
забыто
Александр Белковский. С "Ихней Украины" содрали подковы
Станислав Голубенко. Страна, которую хочется бросить
Глеб Крещенский. Шельма
Авторская страница поэта Виталия Головченко
Криминальный калейдоскоп
Свежий
номер